Спринтерський забіг по лезу бритви

На п’ятдесят другий день політична криза в Україні отримала нові запахи – поту та гуми. Піт сочився з усіх учасників бійки у невентильованому приміщенні Генеральної прокуратури, а гумовий присмак забезпечували кийки хлопців з "Беркуту", який взяв під охорону новий оплот Партії регіонів.

Ескалація конфлікту стала очевидною після призначення у середу Олександра Турчинова першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони. Він уже давно виступав за те, щоб президент розв’язав конфлікт силовим способом.

Буревісником стало і звільнення з посади керівника Управління державної охорони Петра Плюти, який хоч і є відданим соратником Ющенка, але в силу апатичного характеру не здатен на радикальні кроки.

Начальником над воєнізованим формуванням, що охороняє всі державні органи та найвищих посадових осіб став Петро Опанасенко – в минулому заступник міністра внутрішніх справ, попереднім місцем роботи якого було заступник голови правління-керівник служби безпеки компанії "Укрнафта".

Ця структура є підконтрольною Ігорю Коломойському, роль якого з кожним днем все чіткіше проявляється у президентських кроках. Як відомо, Олександр Турчинов, його близький соратник Андрій Кожем'якін та група юристів БЮТ також є нечужими для головного акціонера "Приватбанку".

Не просто контроль над Управлінням державної охорони, а здатність цього відомства до радикальних кроків було стратегічним завданням для Банкової. Оскільки тільки УДО має право здійснювати охорону перших осіб держави та головних органів влад, зокрема, Конституційного суду. Тобто представники Управління мали забезпечити недопуск суддів Станік, Пшеничного та Іващенка на засідання.

Відчуваючи потенціал цієї служби, кілька місяців тому Янукович намагався підпорядкувати УДО Кабінету міністрів, але не встиг завершити задум.

Однак, попри зв’язку з Коломойським, Опанасенко виявився неготовим до завдань, які йому відвела Банкова. Тому на посаді він не пробув і доби.

Вже у четвер зранку новим керівником УДО став Валерій Гелетей – член команди Віктора Балоги, який досі очолював службу зв’язків з силовими структурами в секретаріаті президента та запам’ятався глядачам комедійними викриттями про замахи на Тимошенко і Луценка.

В нових умовах Управління держохорони мало зіграти ключову роль у звільненні приміщення Генпрокуратури від Піскуна. І зараз, озираючись на результати цього дня, очевидно, що Україна отримала нову спецслужбу, яка раніше ніколи не виступала учасником політичної боротьби. Але прецедент створено, і спокуса використати озброєних УДОшників не зникне і в майбутньому.

Поява указу Ющенка, яким було змінено головного силовика в Україні, стала шоком для Піскуна. Насправді ж він став жертвою зброї, винайденої біло-блакитними ще в попередньому парламенті.

Тоді, після помаранчевої революції, частина міністрів уряду Тимошенко не поспішала скласти мандати. Фракція СДПУ(о) оголосила з ними боротьбу та ініціювала спеціальний закон, який передбачає, що сумісником можна бути лише двадцять днів.

Більше того, поряд з Леонідом Кравчуком, який зараз від Партії регіонів входить до робочої групи, іншим автором цього закону був Нестор Шуфрич, що працює міністром в уряді Януковича. Його обурливий коментар про те, що Ющенко ігнорує застосування цього закону, досі розміщений на партійному сервері СДПУ(о).

А у статті п'ятій цього закону сказано, що "акт про призначення особи, яка є народним депутатом України, на посаду, що є несумісною із депутатським мандатом, втрачає чинність через двадцять календарних днів з дня його видання, якщо повноваження народного депутата України не припинені в установленому законом порядку".

Тобто для цієї норми закону, на яку послався Ющенко, не має значення, написав заяву Піскун про складення депутатських повноважень чи ні. Якщо його прохання анулювати мандат не розглянуто, і він залишається депутатом – а Піскун справді залишався – то сумісник автоматично позбавляється посади. Саме такий принцип дії закону два роки тому завзято описував Шуфрич.

І коли Піскуну оголосили про його звільнення на колегії Генпрокуратури, виглядало так, що він змирився з цим рішенням.

Оголосивши, що "десь за тиждень буде оскаржувати цей указ президента", Піскун пояснив журналістам, що змушений підкоритися: "Я що, повинен бійку вчиняти з Плющем чи Гелетеєм? Що я повинен робити? Я звик працювати за законом. Це вже не перший раз що я виходжу з цього кабінету і заходжу".

Тобто виглядало, що він визнав свій програш. Більше того, Піскун навіть збирався залишити Генпрокуратуру, щоб, за його словами, поїхати додому. "Я звільнив кабінет, зібрав речі – у мене їх небагато, дві ікони, книжка і все", - зізнався він, ще не усвідомлюючи майбутніх подій.

Однак плани Піскуна змінилися після появи десанту в складі депутатів від Партії регіонів. А поява міністра внутрішніх справ Василя Цушка та підрозділу "Беркут" показала, що коаліція готова битися за Піскуна навіть завзятіше, ніж він сам.

Втрата позиції у Генпрокуратурі стала би повним фіаско для команди Януковича. Першим рішенням проющенківського прокурора мало стати порушення кримінальних справ на суддів Конституційного суду Станік, Пшеничного та Іващенка. Другим – проти урядовців, які відмовляються виконувати указ президента про дострокові вибори.

Однак привести Шемчука до влади в Генпрокуратурі способом бліц-операції не вдалося. На місці операцією керували начальник Управління держохорони Гелетей та його заступник Валерій Клевчук, однак поява "Беркуту" в приміщенні на Різницькій переламала ситуацію.

Очевидно, у четвер Цушко зробив найбільшу помилку у своїй кар’єрі. Він не до кінця прорахував усі наслідки свого рішення залучити міліцейській спецпідрозділ для збереження Піскуна.

Тепер керівник МВС став заручником цього свого кроку. Він буде змушений до останньої краплі поту своїх бійців противитися зміні влади в Генпрокуратурі - оскільки новий керівник цього відомства приречений порушити проти нього кримінальну справу.

Це доволі швидко зрозумів Піскун, якому не дуже подобалася перспектива разом з Цушком стати співучасником. Тому він у розпал конфлікту привселюдно відхрестився від появи "Беркуту" та попросив Цушка відвести бійців з прокуратури. Під вечір своє становище зрозумів і сам міністр – він розіслав спеціальний прес-реліз, де ініціаторами рейду спецпідозділу назвав депутатів та помічника Піскуна. Добре, що не водія...

Якщо зняття Піскуна з посади юридично обґрунтовано, то рішення Ющенка призначити виконуючого обов’язки генпрокурора виглядає більш слабким. Опитані "Українською правдою" пропрезидентські юристи не змогли чітко вказати, які норми законодавства дають право главі держави вказувати перстом, кому бути в.о. генпрокурора.

За внутрішніми розпорядженням генпрокурора, у разі відсутності керівника відомства його обов’язки виконує перший заступник, яким зараз є... той же Олександр Медведько, для усунення якого Ющенко місяць тому і призначив Піскуна.

У Конституції прописано право президента призначати генпрокурора, хоча воно уточнено необхідністю отримання згоди від Верховної Ради. Це тільки до політреформи право глави держави призначати в.о. генпрокурора випливало з його права одноосібно знімати керівника цього відомства.

У плані політичній незаангажованості новий шеф відомства Шемчук мало чим відрізняється від Піскуна.

Так, на проголошених дострокових виборах Шемчук є висунутим кандидатом у депутати за списком "Народної самооборони" під номером шістнадцять. Сам же Луценко кілька разів пропонував кандидатуру Шемчука президенту Ющенку для призначення на різноманітні посади в силовий блок.

Крім того, Партія регіонів швидко зрозуміла, що від Шемчука їм не доведеться чекати радісних новин – цього тижня він як прокурор Криму скасував рішення про передачу землі для будівництва гольф-клубу фірмам Антона Пригодського – близького друга родини Януковичей.

Станом на вечір четверга силовики розділилися між двома таборами. МВС генеральним прокурором визнає Піскуна, а СБУ – Шемчука.

Тим часом коаліція не покладає надій домогтися перемоги у Конституційному суді.

Зокрема, у четвер ввечері їм вдалося отримати чергову ухвалу Шевченківського райсуду Києва, яка скасувала заборону Станік, Пшеничному та Іващенку брати участь у засіданнях КС.

Однак останні події, які відбулися в цьому органі, наводять на думку про його подальшу деградацію.

Сторона президента спробувала діяти за аналогічним сценарієм, як і у випадку з Піскуном. Силами Управління державної охорони, яке єдине за законом має право берегти спокій суддів КС, було здійснено спробу недопустити Станік, Пшеничного та Іващенка всередину будівлі.

Ця трійка прорвалася, однак засідання Конституційного суду в четвер не відбулося – вкотре зник кворум. Група суддів, яка досі коливалася, відмовилася в умовах конфлікту брати на себе відповідальність за рішення, які можуть погано для них кінчитися.

Боротьба в КС триватиме і далі, але на кожен новий крок однієї сторони наражатиметься на контратаку іншої, що тільки поглибить дискредитацію Конституційного суду.

...Засоби взаємознищення, які помаранчеві та біло-блакитні проекспериментували в Конституційному суді, можуть перекинути на боротьбу за прокуратуру.

Однак якщо в першому випадку об’єкти їхньої уваги озброєні ручками і томами юридичних книг, то в другому – справжніми пістолетами. Тому бажано, щоб нинішній букет ароматів протистояння не поповнився запахом пороху та хірургічної анестезії.

Віктор Чивокуня

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: