Є три варіанти виходу з кризи

Розмова з львівським політологом Ігорем Балинським про політичну ситуацію в країні, її причини та наслідки.

- Питання, яке останнім часом задавав собі кожен українець - що відбувається в державі?

- Нині ми бачимо наслідки чергової спроби переформатувати владні повноваження на рівні кількох інститутів – Кабміну, Верховної ради, президента. Хто б що не говорив, але це не суспільство виявилося неготовим до результатів конституційної реформи. Неготовою виявилася політична київська еліта. Ця реформа не зачіпала інтересів суспільства. Вона стосувалася передовсім перегрупування владних повноважень. Тому маємо конфлікт еліт, який набув інституціонального статусу. Тобто три інститути  між собою ввійшли в серйозний клінч. Наслідком став указ президента про розпуск.

- Чи мав законні підстави Ющенко видати цей указ?

- Зараз складно про це говорити. Сторона Кабміну і ВР вважає, що Ющенко порушив конституцію, бо указ не співпадає з певними тлумаченнями Конституції. Сторона ж Ющенка каже, що указ писався не під формальною юридичною логікою, з порушенням конкретної статті, а писався беручи до уваги таку річ, як «дух закону». В даній ситуації мені здається, що обидві сторони серйозно лукавлять.

По-перше, традиція посилання на дух закону є традицією усталеною в демократичних суспільствах, де демократичні принципи формувалися не 10-15 років, а кілька століть. У нашій ситуації Ющенко використовує квазідемократичну риторику. Він апелює до тої традиції, яка в країні ще не сформована. Але за його логікою, і та логіка до певної міри є правильною, він має право так говорити, бо у суспільній і політичні свідомості він нині є гарантом прав, свобод, конституції, цілісності держави і її національних інтересів.

Тепер щодо позиції коаліції. Мені видається, що ключової проблемою Януковича і Мороза є те, що в їм не вистачило терпіння довести свою позицію до логічного кінця. Якби уряд і парламентська більшість зайняли позицію не коментувати указ президента до рішення КС, незалежно від рішення суду вони б виграли психологічно і електорально. Але перетягування канатів у вигляді постанов ВР і провокування нелегітимності ЦВК призвело до того, що зруйновано штучний імідж Януковича і Мороза, як гарантів економічної і владної стабільності в державі. Принаймні, так вони себе позиціонували, коли конфлікт тільки почав розвиватися. Отже, еліти виявилися неготовими до різкого перерозподілу повноважень.

- Хто, на вашу думку, є ініціатором указу?

- Значною мірою указ президента готувався різними політичними таборами, зокрема й табором Тимошенко. Їй важливо нині політично структурувати свій парламентський блок. Вона має близько 30-40 людей, які перейшли від неї до коаліції, вона не змогла визначити опозиційну стратегію блоку і тому займалася або боротьбою з «Нашою Україною», або популістськими заявами. Дострокові вибори для Тимошенко важливі не лише тому, що вона можливо переможе. Вони важливі, бо після виборів вона отримає той статус, на який заслуговує. Це буде або статус переможця виборів, або статус ключової опозиційної леді в Україні. Напередодні 2009 року для Тимошенко і перший і другий статус є дуже важливим.

Думаю ключовим каталізатором указу була Тимошенко. Вона була причиною прийняття нелегітимного закону про Кабінет міністрів. Якби не її голоси, то не було б закону. Тимошенко взяла у список тих людей, які сьогодні стали причиною страху Ющенка перед сформуванням у парламенті конституційної більшості. І зрештою, Тимошенко значною мірою причетна до тарифного скандалу. Вона підігрувала донам, вона робила складні політичні конфігурації в регіонах, змушуючи знижувати тарифи і бунтувати регіони проти центральної влади, Юлія Володимирівна, з моєї точки зору, працює нині дуже грамотно технологічно. Тобто з одного боку вона провокує ситуацію, а потім каже Президенту, що ситуація є вкрай складною і він повинен її вирішити. І в Ющенка немає виходу.

- Схоже, що для коаліціянтів указ Ющенка став несподіванкою. З іншого боку, зважаючи на зміну голови СБУ, звільнення голови Печерського суду Києва, надання «Віснику президента» статусу офіційного видання з правом публікувати укази, зрозуміло, що Ющенко довго і ретельно готувався до розпуску...

- Нова команда Ющенка на рівні секретаріату готувала кілька варіантів, і я думаю, що основним сценарієм все ж були переговори. Голосування за Яценюка свідчить про те, що президент робив ставку на переговори. Але швидше за все в пакеті з Яценюком були ще інші домовленості, які були порушені представниками більшості. Після цього й виплив план розпуску парламенту. Питання в тому чи більшість була готова? Думаю неготовим до того був передовсім Мороз. Мороз, який нині є каталізатором істеричної поведінки більшості. Він провокує неадекватні заяви Верховної ради. Він заявляє несусвітні і непритаманні для нього речі, такі як звинувачення в бік Президента, повне заперечення дострокових виборів. Він ніколи не був політиком такого штибу, щоб міг видавати настільки суперечливі і радикальні заяви.

- Істерика Мороза зумовлена розумінням, що він не потрапить у майбутній  парламент?

- Так, але тут є інший момент – невідомо як довго триватиме істерика, бо невідомо наскільки самі донецькі зацікавленні у продовженні політичної співпраці з Морозом. Він у кількох моментах проявив себе, як дуже специфічний партнер. Йдеться про голосування по голодомору, торги навколо посади Луценка після його відставки і про спроби перетягнути на себе політичну ковдру у деяких урядових і бюджетних питаннях.  Це не могло не дратувати донецьких.

Симоненко в цьому сенсі є набагато зручнішим партнером, бо він ніколи не піде на політико-економічний конфлікт з донецькими. Він лише публічно конфліктуватиме з ними на рівні ідеології. Це влаштовує донецьких. Тобто на рівні ідеології говоріть що хочете, але не пхайтеся у політичні і економічні чинники. Симоненко це добре розуміє, тому він є стабільним партнером, а Мороз в цьому сенсі є непередбачуваним. Тому на сьогодні питання дострокових виборів і того, чи будуть у них брати участь регіонали залежить від того, коли Янукович і донецькі дозріють до думки, що Мороз їм у майбутньому парламенті непотрібен.

Якщо будуть зроблені правильні розрахунки, то ПР зробить заяву на кшталт: «Оскільки держава на межі розколу, а ми за стабільність і єдність, то ми підемо на майбутні вибори і доведемо вам, що ми найкрутіші в Україні». Така заява - це лише питання часу.

- Вибори 27 травня відбудуться?

- Я схильний вважати, що 27 травня вибори буде неможливо провести: ні організаційно, ні фінансово, ні технологічно.

- Тобто їх перенесуть на осінь?

- Я думаю, що компромісом мало би бути проведення виборів протягом двох місяців після прийняття рішенням Конституційним судом. І тут неважливо чи воно буде позитивним для Ющенка чи негативним. Навіть якщо певні положення указу будуть визнані в якихось моментах неконституційними, то Ющенко може змінити указ. Указ президента є легітимним у будь-якій ситуації. Президент просто змінить формулювання. А вже після цього Ющенко з Януковичем мали б оголосити, що проблема вирішиться за допомогою дострокових виборів впродовж двох місяців.

- Як ставитеся до тези, що указ Ющенка є неконституційним, але справедливим? Мовляв, справедливим він є тому, що помаранчевий електорат, який голосував за СПУ і ПППУ має право на помсту, тобто право не проголосувати за них на дострокових виборах ?

- Така логіка є притаманна суспільству з високим рівнем політичної культури. Я ж переконаний, що Україні далеко до такого рівня політкультури. У нас переважають елементи формальної логіки. За нас проголосували, нам довірили і ми тепер будемо реалізовувати, що пообіцяли з ким захочемо, бо то наша справа. Так мислять українські політики.

Тому з точки зору формалізації політичних процесів і нинішньої ситуації – це не зовсім переконливий аргумент. Ми не звикли так мислити. Але те, що Ющенко започаткував такого типу політичний дискурс і формує такі принципи політичної культури на майбутнє - це дуже важливий момент. Ющенко вводить елемент відповідальності перед виборцями. Чи воно спрацює – невідомо. Але на майбутнє цей прецедент матиме важливу роль, бо надалі ніхто не зможе так бездумно не зважати на свого виборця.

- Ющенко став гетьманом бодай для Західної України, розігнавши парламент?

- Ющенко висунув свою кандидатуру на виборах гетьмана. Який буде результат – невідомо – ми це побачимо після розв’язання конфлікту. Я б не хотів, щоб Ющенко побачивши елементи розгубленості опонентів, пішов би на компроміси, які нівелюють його нинішній статус. Бо не виключено, що він змушений  буде дати задній хід. Але те, що він зробив рішучий крок до відновлення своєї довіри на Заході і в центрі України, однозначно. Я давно не бачив від Ющенка настільки грамотних рішень, які були після указу. Йдеться про виведення Мороза із складу РНБО і введення туди керівника внутрішніх військ України. Це дуже грамотне рішення, бо воно фактично повністю нейтралізувало ймовірний силовий варіант.

- Ви кажете, що силовий варіант нереальний - які варіанти розвитку подій є ймовірними?

- Взагалі є три варіанти. Перший – кожна із сторін в чомусь поступиться, зважаючи на рішення Конституційного суду. Результатом тих поступок мав би стати новий термін дострокових виборів. Другий варіант – поглиблення конфлікту через те, що Ющенко не поступиться датою 27 травня. Тоді може виникнути патова юридична ситуація, коли вибори відбудуться на території від 40 до 60% України. Це є ймовірним зважаючи наприклад на те, що мер Харкова заявив, що швидше сяде в тюрму ніж проведе вибори 27 травня. Це ситуація, коли буде реальний поділ України. Але і тут є компроміс – ним швидше за все може стати скликання чергового круглого столу. Третій – силовий варіант – не надто ймовірний. Він можливий, якщо в Київ на Майдан від коаліції звезуть півмільйона представників Сходу і Півдня. І вони, за аналогією до Майдану-2004, тиснутимуть на секретаріат і вимагатимуть переговорів.

- Чи може Ющенко заблокувати розгляд указу в Конституційному Суді?

- Я не вважаю, що негативне для Ющенка рішення КС остаточно поховає його позицію. Він здатний буде відкоригувати указ згідно з зауваженнями суддів.

- Чи впливає київська політична криза на регіони, зокрема на Галичину, чи Львів?

- Тільки на рівні позицій політичних еліт. Представникам львівської влади дуже важливо буде довести Києву, що в кризовій ситуації вони є хорошими кризовими менеджерами. Що вони можуть стабілізувати економічну і політичну ситуації. Наразі ж політичні еліти Львова не визначили свою модель поведінки. Для Ющенка ж нині важливим буде показати на прикладі Західної України, що ситуація є стабільною, що на рівні виборця конфлікту немає, а є конфлікт політичних еліт. В такій ситуації Ющенко отримає бонус, бо він показує, що і він, і його люди в регіонах є стабілізуючими факторами.

- Якщо уявити, що вибори відбудуться 27 травня чи кількома місяцями пізніше, якою буде нова ВР?

- Парламентські розклади не будуть суттєво інші. Базовою для формування більшості буде Партія регіонів. Питання в тому, хто стане їхніми сателітами. Швидше за все комуністи і, не виключаю, що роль СПУ, яка ймовірно не пройде, може виконати Блок Наталії Вітренко. З іншого боку пройде Блок Тимошенко, «Наша Україна» і можливо, Блок Литвина. Останній має невеликий шанс пройти, зважаючи на своє позиціонування, як не помаранчевого і не біло-голубого. Не виключено, що під час швидкої передвиборчої кампанії базовим у парламенті для більшості може стати Блок Юлії Тимошенко. Помаранчеві мають невеликий шанс, що майбутня більшість буде їхня.

- Як йтимуть на вибори помаранчеві: одним списком, різними блоками?

- Швидше за все двома колонами – Блок Тимошенко і «Наша Україна». Можливо амбіції певних політичних лідерів, як от Костенка, переважать і буде третя колона – так звана «Правиця». Але я оцінюю дуже скептично  їхні шанси. На жаль, нині це політичні маргінали, які не мають нових програм, нових меседжів для виборця.

Розмовляв Роман Рак, Львів

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: