Іноземні банки: добро чи зло?

Утім, одне з останніх досліджень Світового банку, якби воно з’явилося кілька років тому, могло б дати додаткові козирі противникам допуску в Україну західних фінансових груп. Роберт Калл і Марія Соледад Мартінез Періа, економісти Світового банку, виявили безпосередню залежність між часткою іноземного капіталу в банківській системі країни і кількістю банківських криз на ринку країн, що розвиваються.

Дослідники використали дані з 72 країн (з розряду тих, що розвиваються) за 1995-2002 роки. Частка іноземного капіталу у власності банків цих країн за 8 років збільшилася з 17 до 31%. Зросла і кількість банківських криз — усього їх нарахували 77, більша частина припала на кінець 90-х — початок нинішнього десятиліття.

Виходить, закордонні банки — справжня, а не примарна загроза економіці? «Зростання кількості іноземних банків — зовсім не причина банківських криз, а їхній наслідок», — заперечують Калл і Періа.

Дослідники побудували ще одну модель — залежність частки закордонного капіталу від часу настання криз на ринках країн, що розвиваються. Регресійний аналіз засвідчив: іноземні банки з’являються на ринках країн, що розвиваються, не до, а після фінансових криз.

«Цілком логічно, — стверджують дослідники, — що після кризи вартість локальних банків падає й іноземцям значно легше вести переговори про придбання. Та й чиновники у післякризовий період більше розраховують на допомогу іноземного капіталу, ніж на зусилля місцевих банкірів, і тому лояльно ставляться до спроб закордонних фінансових груп вийти на новий ринок».

Але ось невдача — іноземні банки, як з’ясували Калл і Періа, аж ніяк не прагнуть платити за старими рахунками придбаних фінустанов.

Галицькі контракти

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: