Пластиковий вандалізм

Попри заяви влади і особисто мера Львова, кількість метало-пластикових вікон у центральній частині міста невпинно зростає.

І така тенденція по суті не дивує, адже кожен більш-менш заможний львів’янин намагається якомога краще обладнати своє житло, замінюючи старі продувні вікна на сучасні конструкції із зручними склопакетами. Такі вікна до того ж сприяють економії тепла. Шкода лише, що зовнішній вигляд метало-пластикових віконних і дверних конструкцій не завжди органічно вписуються у фасади старовинних львівських будинків. І це щастя, якщо так звані «майстри» встановили вікно акуратно, не пошкоджуючи фасаду. Але коли довкола нововстановленого вікна вибита давня ліпнина, а зі шпарин вивалюється бридка монтажна піна кольору дитячої несподіванки (а форми навіть не дитячої), то це просто-таки обурює, і не лише європейських туристів.

В. о. начальника охорони історичного середовища Лілія Онищенко зазначає, що загальна тенденція щодо заміни вікон на метало-пластикові збільшується, особливо із зростанням цін на опалення. За її словами, проблема ця виникла недавно, тому що ще кілька років тому у Львові метало-пластикових вікон фактично не було. «Роботи щодо заміни вікон і ремонту фасаду будинків мали би робитися в комплексі, за рахунок міського бюджету», – розповідає Лілія Онищенко.

Натомість заходи, які керівництво міста вживає для боротьби із метало-пластиковими вікнами та дверима, установленими на фасадах будинків центральної частини Львова, радше нагадують голослівні заяви, ніж реальні кроки для усунення проблеми. Хоч невиконання вимог пам’ятко-охоронного законодавства передбачає відповідальність згідно із Кримінальним Кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» за проведення будь-яких робіт, які можуть завдати або завдали шкоди пам’ятці архітектури, передбачений штраф у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Одним із перших кроків цієї боротьби стало рішення міської влади надсилати підприємствам, які виготовляють і встановлюють метало-пластикові вікна та двері, листи-попередження від управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. У цих листах підприємцям мали б нагадувати про відповідальність, яку вони нестимуть за порушення пам’ятко-охоронного законодавства. Тобто встановлення метало-пластикових дверних та віконних конструкцій на фасадах будинків центральної частини Львова, яка взята під охорону ЮНЕСКО, та історичного ареалу міста.

Таке рішення досить суперечливе за своєю суттю, адже з його допомогою керівництво міста намагається перекласти відповідальність за нищення історичних фасадів на виробників метало-пластикових конструкцій. Проте виникає сумнів у тому, що підприємства-виробники, цілеспрямовано руйнують своєю продукцією історичний ареал Львова. Адже фірми, які виготовляють пластикові вікна, виконують лише замовлення клієнтів. До того ж, як зазначає Лілія Онищенко, підприємства просто ігнорують листи управління. «Ми всім фірмам, які виготовляють метало-пластикові вікна надіслали листи-попередження про те, що вони не повинні ставити вікна в центральній частині міста. Але, по-моєму, ці листи взагалі без реакції залишились», – розповідає вона.

Наступним кроком у вже згаданій боротьбі став проект рішення про порядок встановлення вікон та дверей у центральній частині міста, розроблений управлінням охорони історичного середовища. Згідно з проектом, забороняється змінювати та встановлювати вікна й двері у фасадах будинків, розташованих в межах історико-культурного заповідника та історичного ареалу Львова, без погодження проектної документації з управлінням та районними адміністраціями. Районні ж адміністрації мають проводити перевірку на своїх територіях для виявлення та усунення самовільних змін, здійснених без дотримання вимог пам’ятко-охоронного законодавства.

Проте реакція населення міста на такий проект виявилась досить слабкою. Показовою стала заміна на унікальній львівській пам`ятці архітектури початку ХХ століття, де зараз розміщена Львівська обласна прокуратура, автентичних вікон на пластикові зі склопакетами без погодження з управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради. Будинок по проспекті Шевченка 17-19, де власне і розташована обласна прокуратура, є однією з найцікавіших архітектурних пам’яток Львова. Це будівля Торгово-промислової палати, що справедливо вважалася окрасою центральної частини міста початку XX ст. Щоправда справу із заміною вікон зупинили, але шість вже встановлених метало-пластикових вікон таки споглядають Львів з фасаду обласної прокуратури.

«Відповідно до закону «Про охорону історичної спадщини» будь-які зміни в пам’ятці мають бути погоджені. Але якщо людина поміняла вікна і оплатить штраф, містові від того мало користі. Відповідно до закону, людина має повернути назад вікно, але після заміни старе вікно вже знищене і назад його вставити неможливо», – пояснює пані Онищенко.

Мабуть, найсвіжішім «винаходом» міських посадовців у протистоянні «влада-металопластик» став проект програми «Вікна». Згідно з ним міська влада має матеріально допомагати львів’янам, які мешкають у будинках, що є історичними пам’ятками, встановлювати дерев’яні вікна.

Відповідно до програми львів’янам, які мають бажання замінити у своїх квартирах старі вікна на пластикові, треба буде звернутися до мерії й повідомити про такі наміри. Різницю між вартістю пластикових та дерев’яних вікон має покривати міський бюджет. Наразі проект програми подали на розгляд в управління економіки, яке повинно підрахувати, скільки коштів потрібно буде передбачити на її реалізацію. Після цього програму подадуть на розгляд сесії Львівської міської ради.

Проте, за словами Лілії Онищенко, цього року втілення проекту буде нереальним, оскільки кошти на це в бюджеті непередбачені. «Наступного року управління охорони історичного середовища буде робити все можливе, щоб цей проект впровадити. Інакше ми просто втратимо всі вікна, які маємо, і не будемо мати навіть зразка вікна за яким творити», – стверджує вона.

Наміри, безперечно, високі і чисті, але викликають низку дещо приземленіших питань. Найцікавіше з них – що влада запропонує тим львів’янам, які вже встановили вікна, але метало-пластикові, а також тим, які не мають наміру замінювати вікна загалом? Адже навіть якщо мерія профінансує різницю між вартістю пластикових та дерев’яних вікон, фасади львівських будинків виглядатимуть не надто привабливо і будуть такою собі галереєю вікон – від старих напівтрухлявих, до метало-пластикових і дерев’яно-лакованих.

Президент благодійного фонду «Збереження архітектурної спадщини Львова» Андрій Салюк переконаний, що встановлення дерев’яних вікон зі склопакетами проблеми спотворення історичного фасаду будинків не знімає. Адже архітектори, які проектували будинки в 16-17 столітті, робили це з врахуванням того, що шиби будуть засклені звичайним кривим склом, а не відшліфованими склопакетами, які зроблені за зовсім іншою технологією і мають іншу фактуру поверхні.

«Ми повинні зрозуміти, що в центральній частині міста ми не можемо ставити не просто метало-пластикові вікна, а будь-які вікна чи то з металу, чи то з пластиліну, чи з пластику, які міняють конфігурацію історичного вікна. Якщо є зовсім інший декор на фасаді, то це не знімає проблеми, незалежно від того, з якого матеріалу зроблені вікна. Дерев’яні склопакети за формою такі ж, як і метало-пластикові. Це лише пів кроку – метало-пластик чи дерево. Якщо встановлюють нове вікно, то воно повинно повторювати історичне віконне заповнення, так як воно виглядало колись», – пояснює Андрій Салюк.

Щодо ініціативи міськради відшкодовувати львів’янам різницю між вартістю метало-пластикових і дерев’яних вікон, то Андрій Салюк вважає, що треба допомагати не так фінансово, як організаційно. А саме знайти того, хто б зміг зробити якісну копію, відтворити вікно в новому матеріалі.

Загалом же кроки міської влади для подолання проблеми метало-пластикових вікон президент благодійного фонду «Збереження архітектурної спадщини Львова» вважає неефективними.

«На превеликий жаль, я час до часу бачу щоразу нові склопакети, які некоректно вставлені. Більше того, міняючи вікна, люди дуже сильно пошкоджують декоративні карнизи, підвіконники, і віконне обрамлення загалом, і абсолютно не збираються їх належним чином відтворювати або відновлювати. Розроблена система накладання штрафних санкцій, але чи вона діє? Цікаво знати, скількох людей оштрафували і на яку суму?», – підсумовує пан Салюк.

Відповідь на питання до сліз банальна – система штрафних санкцій за самовільну заміну вікон в центральній частині міста не діє. Як повідомила в. о. начальника управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко, протягом минулого року за самовільну заміну вікон на метало-пластикові у центральній частині міста не був оштрафований жоден (!) львів’янин. Від початку 2007 року тенденція дещо покращилась, і відповідальність за порушення щодо пам’яткоохоронного законодавства вже понесли семеро львів’ян.

На фоні цього заяви Андрія Садового про «жорсткий контроль» за встановленням метало-пластикових вікон в історичні фасади міста виглядають доволі м’якими, чи то пак, пластиковими. Історичні ж пам’ятки Львова від цього тільки страждають, а зовнішній вигляд міста погіршується з кожним нововстановленим вікном.

Львівський портал

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: