Найголовніше в ралі це довіра пілота до штурамана

Напередодні четвертого етапу Чемпіонату України з ралі – «Ралі Галичина 2007», який пройде у Львові та околицях, про цей екстремальний вид автоспорту ми розмовляли з Михайлом Серветніком майстром спорту із авторалі.

- Михайло, на початку загальна інформація – звідки ти, скільки років ти займаєшся цим видом спорту?

- Ну сам я зі Львова, але свою кар’єру я починав не тут; з дві тисячі першого року я їздив в ралійному екіпажі із київським пілотом Борисом Дацким - я був його штурманом і тоді ми взяли срібну медаль в Чемпіонаті України. Вже після того я вирішив продовжувати свою кар’єру в ролі пілота і в дві тисячі третьому я вперше стартую в Херсоні, наступна моя гонка – Львів і тут аварія - ми перевернулися. От з цієї гонки мені довелося зробити багато висновків. Через проблеми з технікою наступний мій старт відбувся аж у дві тисячі п’ятому році – це була гірська гонка  в Ялті. Пізніше ще чотири етапи Чемпіонату України і я став чемпіоном України у своєму класі, чемпіоном України в загальному заліку та майстром спорту.

- Ралійна гонка, це робота не лише пілота, а й штурмана і решти команди – хто вони ваша команда?

- Так. Моя команда, це насамперед мій штурман. Ми познайомились з ним зовсім випадково на сервісному центрі, що найцікавіше – за професією Юра, так його звуть, лікар педіатр! Чому насамперед? Тому що на гонці штурман, це найголовніша для мене людина. Я довіряю йому, це в ралі найголовніше, я довіряю йому своє життя, а він довіряє мені своє, адже помилка штурмана, це переважно аварія.

- Цього року ти пропустив декілька етапів – Чому? Ти не боїшся втратити важливі бали?

- На це були різні причини, але найголовніша це безпека.

- Що ти маєш на увазі говорячи про безпеку?

- Я просто незадоволений організацією змагань, зараз змагатися в Україні небезпечно, траси, переважно, дуже погано оснащені –  буває, що під час гонки на трасу може виїхати посторонній автомобіль, або й гірше вийти нетверезий глядач, який просто захоче ближче поглянути на авто, яке часто несеться зі швидкістю понад сто кілометрів на годину! Тому мені приходиться більше дивиться що відбувається поза трасою, а не слухати свого штурмана.

- В такому випадку, що ти думаєш про організацію змагань у Львові?

- Насправді, я дуже добре знаю організатора – Сергія Єженкова, це людина, яка попри постійне недофінансування справді вміє організовувати змагання, є звичайно помилки, але ідеально організувати змагання в Україні практично неможливо, адже для цього потрібно просто шалені гроші. І незважаючи на те, з міркувань безпеки, його змагання одні з найкращих в Україні. Я пам’ятаю як на попередніх змаганнях «Ралі Галіція», такі відомі українські водії, як Салюк, чи Розумовський виходили із авт і були в позитивному "шоці" від траси.

- А як тобі новий етап змагань, який проходитиме на Сихівському мості?

- Цей етап дуже цікавий, мені здається що тут водії будуть дещо обережні, адже це перший день змагань, а далі ще два дні гравійної траси. Потрібно пам’ятати що асфальт дуже непередбачуваний, а удар, наприклад, в бордюр на такій швидкості, як на Сихові, це закінчення змагань для команди.

В кінці нашої розмови Михайло побажав усім учасникам «Ралі Галичина 2007» успіху та перемоги на змаганнях, та насамперед чесної боротьби.

JeyNews

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: