Трудова міграція – хто працюватиме в Україні?

Проблема трудової міграції в Україні та на Львівщині не нова. Наша область посідає одне з перших місць серед інших в Україні, звідки у пошуках «хліба» виїхало найбільше мешканців. Тут свою роль відіграло, те що значна частина працездатного населення була задіяна на підприємствах оборонного комплексу, на яких після розвалу Союзу зупинилося виробництво.

Скільки з України виїхало людей у пошуках праці, точно невідомо. Називають різні цифри – від 3 млн до 7 млн населення. Для того аби  встановити скільки заробітчан з Львівщини працює закордон, було проведено ряд досліджень. «За нашими даними, хоча вони є лише приблизними, у 1998 році з області виїхало 300 тис. мешканців. За останніми результатами, які ми отримали провівши анонімне опитування серед школярів 5-11 класів та за інформацією з сільських та селищних рад відносно кількості осіб, які перебувають закордоном на роботі, кількість заробітчан зменшилася втричі і становить 101,6 тис. громадян, це майже 7% працездатного населення Львівщини», - розповів JeyNews перший заступник Львівського обласного центру зайнятості Василь Буртник.

Проведене дослідження дає змогу окреслити портрет заробітчанина – мешканця Львівщини. У 62% - 64% це чоловіки. Більшість, 72 тис. осіб, жителі міст та селищ міського типу, 29 тис. – із сільської місцевості. Найбільше чоловічого населення виїхало на заробітки з Яворівського, Турківського, Старосамбірському, Золочівському, Жидачівському,  Сокальському районах.

«В цілому міграція носить у нас нелегальний характер. Міжурядові угоди про взаємне працевлаштування Україна підписала з Португалією, Італією, Іспанією. Проте, для того аби виробити дозвіл на працевлаштування необхідно близько шести місяців. Якщо працедавець пропонує роботу, то чи стане він чекати цей час і який вибір тоді зробить той, кому потрібно знайти місце праці?», - додає пан Буртник. Щодо соціальних гарантій, які мають наші співвітчизників закордоном, то у кожній країні вони різні. Якщо це легальна робота (скільки українців працюють закордоном легально невідомо), то повернувшись в Україну заробітчанин отримуватиме зароблену закордоном пенсію. Її виплачуватиме країна, де людина працювала. Одні із найкращих соцгарантій в Португалії (хоча ця країна вважається найбіднішою у Західній Європі), де проживає 40 тис. українців. Тут безкоштовне медичне обслуговування і людину лікуватимуть не питаючи легально чи ні, вона там перебуває. Також в Португалії надають дуже вигідні кредити на будівництво – під 3% на 30 років. В нас ціни на житло «космічні», а про власне будівництво годі мріяти. «Але і звідти наші громадяни їдуть до більш багатої Іспанії. В Португалії мінімальна зарплата 400 євро. Наші заробляють близько 1000 євро, це маленький заробіток», - зауважив Василь Буртник.

Переважною більшістю українці працевлаштовуються закордоном виїжджаючи туди скориставшись послугами турфірм. У Львові працює лише 5-7 агенцій, які займаються пошуком роботи в інших країнах. Щоправда, на наш ринок планує вийти одна із найбільший у Європі кадрових агенцій, італійська «Лаворо». В наших працівниках є велика зацікавленість – чим більше людей працює, тим кращий розвиток економіки..  

Міграція у пошуках заробітку, свого часу стала виходом з кризи для багатьох родин, але разом з тим вона «потягнула» за собою безліч негативних наслідків, які ми спостерігаємо тепер. Якщо говорити про проблеми заробітчанства, то тут можна окреслити ряд аспектів. Перший – соціальний ­- руйнування тисяч сімей. Як наслідок, переїзд в іншу країну призвів до того, що чоловіки, жінки яких залишилися закордоном, почали випивати так і не знайшовши роботи. Трудова міграція  призвела до виникнення такого поняття, як соціальні сироти. Діти заробітчан, переважно у випадках, коли закордон виїхала мати чи двоє батьків, залишилися без належної опіки. Маючи на руках кошти, які висилали батьки, їх нащадки піддавалися впливу вулиці. Це лише невелике коло соціальних проблем.

Тепер в Україні, ми починаємо відчувати економічні наслідки заробітчанства. В нас не вистачає «робочих рук». За словами першого заступника Львівського обласного центру зайнятості, протягом останніх років зайнятість населення в області постійно зростає. В цю службу у 2000 році звернулося 200 тис. мешканців Львівщини, а цього року 100 тис. Але у ті далекі роки, безробітним через центр зайнятості було запропоновано 1,5 тис. вакансій, сьогодні 50 тис. Тобто, на одне робоче місце в області претендує 2 людини. Тепер, за словами В.Буртника, проблем із роботою не існує, є проблема – хто працюватиме. Вже зараз у Києві будівельникам, а з цими кадрами проблема відчувається особливо гостро, адже більшість заробітчан (особливо тих, хто виїхав в Росію), працюють на будівництві, пропонують зарплату у 4,5-5 тис грн. У нас в області також на ринку праці не вистачає будівельників, незважаючи на те, що зарплата тут найвища серед тих, які пропонують у центрі зайнятості  – 3 тис. грн. Закордоном на відповідних роботах наші робітники отримують близько 1000 євро. Різниця є, але не настільки велика. Чи вартує вона того, щоб залишати близьких? Можливо, варто проводити рекламну компанію серед наших заробітчан, на предмет того, що у нас є робота і що вони можуть повертатися до рідних домівок, ймовірно закордоном не знають, що ситуація із безробіттям в Україні змінилася. В. Буртник, зазначає - ситуація не є настільки гарною. 60% вакансій, які є на ринку праці офіційно пропонують лише мінімальну зарплату, решта «у конверті».Але і закордоном наші заробітчани працюють нелегально?

Якщо подивитися на перспективу, то у світлі Євро-2012 Львівщина потребуватиме великої кількості робітників, особливо у будівельній сфері. Можливо таки варто вже зараз, коли лише починають проводити тендерні процедури на будівництво об’єктів до Чемпіонату, потурбуватися про майбутніх виконавців робіт і розпочати компанію за повернення наших заробітчан. Інакше їх місце можуть зайняти працівники з країн Сходу, які вже зараз починають «прибувати» на наші терени.

Наталка Вогник, для JeyNews

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: