Антивірус для «Провесні»

Брати чуже – звичка не лише з відтінком криміналу, а й звичка невиліковна – не покарана одного разу за злочин рука так і тягнеться до чужого наступного разу, такий собі набутий рефлекс. І навіть таке, здавалося б благородне виправдання як «на благо рідних діток» не пом’якшує ані провини, ані вироку, який може спричинити отой рефлекс. Тим паче, коли ці «діти» «достойно» перейняли батьківські гени у частині поживитись на чужому.

Історією про те, як за кілька годин діти так званих «червоних директорів» перетворюються на власників компаній, фірм чи ринків сьогодні нікого не здивуєш. Львівська агрофірма «Провесінь» - теж не виняток, бо й тут син багаторічного директора завдяки вдалій бізнесовій хватці татуся, підкріпленій зв’язком із корумпованими суддями і правоохоронцями став власником величезної кількості акцій та ринку колись успішної, а нині практично розкраденої агрофірми.

Втім, про це мас-медіа писали неодноразово, тому нагадуємо коротко. Один із акціонерів «Провесні» на прізвище Яремко одного ранку зрозумів, що компанія, в яку він вкладав гроші, збираючи акції, залишила його без штанів – він виявив, що 1млн.200 тисяч було списано з його рахунку на користь сина директора «Провесні» Олега Півня. При цьому шахраї банально підробили підпис пана Яремка на договорі (а колишній голова Лисинецької сільської ради, котрий нині перебуває «у бігах», освятив цей підпис свою печаткою), вочевидь сподіваючись на свою безкарність чи непробивний дах у правоохоронних органах.

Вже у ході розслідування було виявлено ще кілька десятків епізодів підробки документів і привласнення акцій на користь Івана Півня і членів його родини.

Проте, як порядний, тато, Іван Півень «подбав» не лише про власного сина, а й про доньку з зятем. Так, ТзОВ «Провесінь ЮММ» придбало собі два ринки «Провесні» – по вул. Личаківській та вул. Княгині Ольги – відповідно за 15 і 20 тис грн. і справа тут не в тому, що вартують ці ринки мільйони, а у тому, що Іван П івень підписав лист, яким відмовився від землі під цими ринками на користь «Провесінь ЮММ». До чого тут діти Півня? А просто директором «Провесінь ЮММ» є… рідна донька Івана Онуфрійовича. Ось так. Що ж стосується зятя керівника «Провесні», він, за деякими даними, очолює охорону агрофірми – так би мовити, тримає руку на пульсі вивозу продукції. Подейкують, місце це дуже хлібне.

Втім, суду Ван Півень усе-таки не уникнув. Здавалося б, усе згідно букви закону і винні покарані. Щоправда, потім сталося «диво»: незважаючи на те, що законність та обґрунтованість порушених щодо Івана Півня кримінальних справ була підтверджена судом двічі (у першій та апеляційній інстанції), саму кримінальну справу проти Івана Півня, порушену за фактом вищеописаного розкрадання акцій «Провесні», було закрито у зв’язку із… відсутністю нанесених збитків (і це при тому, що орієнтована ринкова ціна вкрадених акцій становить понад мільйон гривень!).

Далі в справі знову з’явився просвіт (вочевидь, навіть непробивні дахи у органах дають свої тріщини). Справи Івана Півня і обкраденої ним агрофірми були витребувані на перевірку до Генеральної прокуратури України. Власне, за підсумками цієї перевірки було встановлено, що закриття справи проти Івана Півня було необґрунтованим. Відтак, слідство у справі поновили.

Більше того, з метою виключення необ’єктивності та заанґажованості слідства справу Півня передали на розслідування у незалежну прокуратуру сусідньої області. А це вже дає підстави принаймні на вір у те, що пан Півень не зможе вплинути на слідство і, відповідно, правосуддя відбудеться. Адже на Львівщині досі це чомусь було практично неможливим: змінювалися завсідники будинків на Винниченка та Григоренка, але симпатії до старенького чоловічка, який може бути таким милим, передавалися вірусом.

Та на кожен вірус рано чи пізно знаходять вакцину. Як би не намагався Іван Півень «зам’яти» справу свого темного минулого – йому цього не вдалося. Цього разу завадила принциповість прокуратури, наслідком якого стало поновлення справи проти його сина Олега. Йдеться про вже згадану історію безмежного «дерибану», який завдяки бездіяльності влади триває й досі.

Бо змінити минуле неможливо. Бо за все рано чи пізно доводиться платити. І навіть коли здається, що усе відбулося тишком-нишком і без сторонніх очей, оте «тишком-нишком», як і будь-яка малоприємна річ обов’язково спливе на гору.

P.S. До слова, про «дерибан». Минулого тижня мешканці навколишніх будинків біля «Провесні» спостерігали буквально масовий вивіз великих ящиків із невідомим вмістом з території агрофірми. Може, це й справді був масовий вивіз врожаю (місце ж «хлібне»). А, може, й ні… Та це вже дещо інша історія, яка вже зовсім скоро теж «спливе».

«Обсерватор»

< Назад

Назвіть себе *
Ваш e-mail *
Ваш коментар*
	Введіть код, зображений на рисунку: